Так само, як обов’язковими і контрольованими вимогами до проектів є їх архітектурна виразність, конструктивна надійність, екологічна безпека і т.д., додатковими характеристиками повинні бути раціональність витрат на будівництво та експлуатацію. Особливо коли мова йде про державні кошти. Тоді проектні фірми змушені будуть застосовувати методики вартісного інжинірингу, або залучати до цього спеціалізовані інжинірингові та консультаційні компанії, створюючи попит на їхні послуги і відповідну інформацію, вартість яких буде набагато нижче ефекту при будівництві та експлуатації.
Організаційно для цього можна створити, наприклад, на базі галузевих НДІпроект інтегровану базу даних по ціноутворенню, або акредитувати (ліцензувати) інформаційні фірми й послуги в центрі і регіонах, створивши мережу, здатну задовольнити потреби в інформації для ціноутворення. Можливо також, що в умовах бюджетного дефіциту ці функції візьмуть на себе саморегульовані організації в галузі.
Але йти, подібно до країн СНД, шляхом реанімації державних структур в ціноутворенні Україні дійсно складно: для цього потрібні тепер величезні організаційні зусилля і початкові кошти на відновлення зруйнованої системи моніторингу цін і кошторисного нормування, а потім на забезпечення її ефективного функціонування.
За нашими оцінками, в Україні необхідно мати, якщо не в кожній області, то хоча б 5-6 потужних територіальних центрів ціноутворення в будівництві, річні витрати на утримання яких досягали б, як в Росії, 0,2 – 0,3% вартості будівництва . Зате, за оцінками фахівців СНД, впорядкування ціноутворення тільки в частині вартості будівельно-монтажних робіт призведе до її скорочення на 20% і більше. Згадаймо очікувані в країну інвестиції – отримаємо ніяк не менше 100 млрд грн, незайвим, наприклад, для відновлення житлово-комунального господарства.
Але найбільш ефективним, з точки зору фінансування, якості та термінів організації, бачиться шлях відкриття цього ринку для спеціалізованих інформаційних компаній, таких, як влаштувалися, наприклад, в Польщі. Такі фірми моніторять ціни, розробляють норми, створюють інформаційно-програмне забезпечення.
Головне, що можливості системи повинні охоплювати не тільки підтримку у вирішенні завдань ціноутворення при проектуванні і спорудженні об’єктів, але і визначення витрат в процесі експлуатації. Система повинна враховувати не тільки відносини замовника і підрядника, а й усього розмаїття учасників інвестиційного процесу, різні варіанти їх продукції і послуг, які можуть оцінюватися окремо. Це – девелопери, страховики, консультанти, експерти, керівники, ріелтори, оцінювачі, аудитори, юристи, банкіри і багато, багато інших.
Замовник може з різним ступенем узагальнення функцій підійти до їх залученню для реалізації проекту. Наприклад, залучити девелоперську компанію для реалізації всього проекту під ключ; придбати ділянку і залучити управлінську компанію для інших функцій; придбати ділянку, замовити проектну документацію, визначити генпідрядника, самому або за допомогою керуючої компанії виконувати функції замовника і т.д. У різних випадках мова піде про різні обсягах і видах робіт за контрактами, різних потребах в капіталі, а значить – різних цінах. Тому потрібна відповідна структуризація первинної інформації і спеціалізація певних управлінських функцій на її обробці і використанні. Подібно до того, як замовник наймає професійного підрядника для фізичного процесу будівництва, він стане наймати професійного менеджера з управління вартістю.
Також продукція підрядника може включати ті чи інші будівельні матеріали, транспортні послуги, оренду техніки, різні за обсягами комплекси підрядних робіт. Разом з цими роботами, або окремо можуть розглядатися фінансові та управлінські послуги (особливо генпідряд); роботи і послуги з експлуатації будівель, посередницькі та інформаційно-консультаційні послуги, наприклад з оренди, продажу, оцінці нерухомості, аудиту контрагентів, юридичні послуги тощо.
Ми є: