Також щоквартально або щомісячно оновлюються місцеві дані про погодинну оплату праці по десяткам будівельних професій, цінах на матеріали і конструкції, транспортні витрати.
Ця величезна постійно оновлювана бібліотека і тисячі її авторів-кошторисників працюють на тисячі інших читачів-кошторисників, створюючи і підтримуючи механізм технічного і управлінського прогресу в будівництві.
Просто існуюча і не директивна система інформації про кошторисну ціноутворенні дозволяє легко визначати вартість будь-якого ресурсу, комплексу робіт і послуг, структурувати цю вартість різними способами, використовувати поточні та прогнозні ціни, територіальні розцінки і укрупнені показники – при цьому максимально наблизивши витрати і запропоновану ціну до економічно обґрунтованого рівня.
Ось то інформаційне забезпечення, без якого неможливо уявити собі як і інвестиційно-будівельний ринок взагалі, так і менеджмент будівельної компанії в ринкових умовах.
Звичайно, в інформаційному вакуумі описаний процес набуває вигляду лову риби в каламутній воді.
На відміну від розвинених країн з ринковою економікою, в Україні існують дві псевдосистеми ціноутворення. Перша застосовується в держсекторі в вигляді ДБН – державні кошторисних норм. Друга – вільна, побудована на інформаційному вакуумі, застосовується в недержавному секторі економіки.
В незалежній Україні, державне кошторисне нормування, вийшовши з соціалістичної моделі, зазнало деяких змін. Під впливом нестабільних цін 90-х років, вона залишила в основі своїй лише ресурсні, так звані, відкриті норми, і поховало кошторисні розцінки на всіх рівнях: від одиничних розцінок – до укрупнених показників вартості, а разом з ними і відповідні інститути з фахівцями.
Тепер інвестору – а як ми бачили, саме він вирішує, бути будівництву чи не бути – для визначення кошторисної вартості треба знати потребу в ресурсах і майбутню їх ринкову ціну.
Яке тобі, інвестор, який притягається до України? Називається «зроби сам». Пояснюю для домогосподарок.
Уявіть собі, ви хочете замовити святковий торт. А кулінар замість ціни за кілограм того чи іншого торта пропонує вам використовувати рецептурну книгу, з якої ви повинні дізнатися, скільки борошна, масла, сметани та інших інгредієнтів потрібно для випічки, яку плиту використовувати і скільки газу або електроенергії треба витратити, скільки вкласти праці. Причому не для вашого конкретного торта, а для деякого усередненого рецепту «київський наполеон», склад якого акумулює всі інгредієнти, що використовувалися двадцять років тому. Далі шукайте замінники, бігайте в пошуках цін на складові, озбройтеся калькулятором і рахуйте. Або, стомлені, довіртеся продавцю. А він скаже вам, наприклад: «сто рублей», знову як у радянському грузинському анекдоті, тільки вже про ресторан:
Відвідувача не влаштувала сума, названа офіціантом, він попросив рахунок, на принесеному бланку було написано коротко – 100 руб.
Так ось, повертаючись до наших баранів, то-пак, інвесторам і будівельникам, нагадаємо, що Концепцією ціноутворення 1999 року, з якої виросла існуюча система, крім ресурсних норм, передбачалося і пояснення, звідки беруться ці рублі – гривні, а саме передбачався моніторинг цін в будівництві по території України.
Ми є: