Визначення вартості будівництва UNIFORMAT II

Г. Сасмен [11] розробив основи оцінки доходу протягом життєвого циклу, показав зв’язок між циклом продукту і довгостроковими корпоративними прибутками (економічним ефектом), зокрема:

– показав різницю між життєвими циклами продукту і галузі, а також виробників, споживачів і суспільства;

– довів, що скорочення витрат і максимізація доходів на кожному етапі життєвого циклу продукту не обов’язково призведе до максимального прибутку протягом всього терміну служби виробу.

Основний внесок Г. Сасмена у концепцію життєвого циклу полягає в інтеграції двох точок зору: маркетингової (доходів) та виробничої (скорочення витрат).

Таким чином, переваги концепції життєвого циклу можна резюмувати наступним чином:

– концепція визначає вплив результатів попередніх дій на отримання у перспективі менших витрат, допомагає знаходити правильний баланс між початковими інвестиціями і операційними (поточними) витратами;

– концепція стверджує, що краще рішення повинно випливати з відповідної оцінки достатньої точності;

– мислення категоріями життєвого циклу може сприяти довгостроковій економії, на відміну від короткострокової економії чи прибутковості.

Основні ідеї концепції LCА були опубліковані і в останній зарубіжній монографічній літературі різної спеціалізації та різного ступеню узагальнення, наприклад [12; 13].

У СРСР ідея використання методу LCC (LCA) у капітальному будівництві була вперше викладена на початку 90-х років В.П. Ніколаєвим, зокрема, у роботі [14, с. 29 – 40], потім отримала розвиток у дослідженнях ряду російських і українських авторів, але внаслідок бюрократичних та інформаційних перешкод так і не знайшла широкого застосування у практиці інвестиційно-будівельної діяльності та при експлуатації об’єктів нерухомого майна. В.П. Ніколаєв уперше розглянув інвестиційний цикл як сукупні витрати (від’ємний грошовий потік) упродовж усього життєвого циклу і доходи (додатній грошовий потік) інвестора після введення об’єкту в експлуатацію (рис. 2). Цей підхід принципово відрізнявся від визначення капітальних вкладень як одночасних початкових витрат і порівняння їх з наступними середньорічними чистими поточними доходами, як це відбувалося згідно теорії капітальних вкладень соціалістичної економіки.

У розглянутій моделі на підготовчій стадії у інвестора виникають витрати, пов’язані з купівлею землі, потім (або паралельно) – з передпроектними заходами і проектними роботами; далі – з будівельними і монтажними роботами. Після цього настає період експлуатації, який супроводжується витратами на утримання та експлуатацію і доходами, формуючи прибуток. На цій стадії можливий продаж об’єкту та ділянки. За такою схемою прибуток обраховується за допомогою звичайних методів проектного аналізу. Але якщо інвестор має намір використовувати об’єкт у власних цілях, то слід розглядати очікувані протягом усього періоду експлуатаційні витрати (або собівартість виробництва продукції та послуг на даному об’єкті), а також втрачений прибуток, викликаний вилученням з обороту коштів на будівництво, інфляцію, податки.

Як бачимо, автор передбачав окупність капітальних інвестицій за рахунок доходів від виробництва, не розглядаючи окремо експлуатаційні витрати, пов’язані з нерухомим майном – об’єктом та інші виробничі витрати. Крім того, в аналізі витрат життєвого циклу він не розділяв витрати на експлуатацію та утримання об’єктів.

На перший погляд, витрати виступають як певний негативний, небажаний фактор господарської діяльності. На відміну від них, чисті доходи та прибуток – позитивні характеристики. Одночасно прибуток і витрати тісно і далеко не однозначно взаємопов’язані. Було б примітивним вважати, що чим менші витрати, тим більший прибуток. В умовах планової економіки на рівні суб’єктів господарювання така ілюзія виникала. Дійсно, при плановому обсязі виробництва і фіксованих цінах досить знизити власні витрати, щоб зріс прибуток.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19