Визначення вартості будівництва UNIFORMAT II

На сьогоднішній день тематиці життєвого циклу продукції різних галузей та сфер застосування присвячено чимало робіт зарубіжних авторів, у тому числі ще у кінці 1980-х років – оглядова робота Д. Герднера [3], яка містила 130 посилань та кваліфікувала LCА не як теорію, а як концепцію.

Різні автори давали своє, як правило, однобічне визначення життєвому циклу. Наприклад, поширене визначення життєвого циклу як періоду існування продукту на ринку справедливе з точки зору маркетингу, але воно виключає етапи створення продукту та утилізації. Визначення з точки зору підприємства охоплює період, доки продукт виробляється, з точки зору споживача – доки продукт використовується, зокрема, порівнюючи з терміном людського життя та віком інвестора [4; 5]. Загальноприйнятим тепер в аналізі життєвого циклу продукції (об’єкту) врахування усього періоду, включаючи дослідження, розробку, впровадження, зрілість, зникнення.

Вагомий внесок у розвиток концепції зробив М. Берстайн [6], який довів, що вартість життєвого циклу продукції набуває все більшого значення в умовах, коли швидко змінюються технології і життєвий цикл продукції стає коротшим. Крім того, він посилив концепцію аналізом позиції замовника – споживача продукції протягом життєвого циклу. Його основна ідея – обернено пропорційна залежність між капітальними і поточними витратами. Також йому належить ідея зменшення можливостей впливу управлінських рішень на наступних етапах на вартість життєвого циклу.

М. Шілдс та М. Янг [7] ввели різні поняття: вартості життєвого циклу продукту (утримання) і вартості упродовж життєвого циклу (експлуатації). Перше включає всі витрати виробника або витрати, пов’язані з утриманням об’єкту, друга – інші витрати споживача задля отримання вигід від експлуатації об’єкту. Тобто, до першого поняття входить спорудження, утримання, ремонти та утилізація, до другого – експлуатація (витрати на опалення, освітлення, охорону, прибирання тощо).

Розглядаючи життєвий цикл продукту, згадані автори підкреслювали, що він не закінчується, коли виготовлення або продаж продукту (як корисних властивостей об’єкту) припинені. З точки зору компанії, кінець життєвого циклу продукту – це дата завершення підтримки продажів продукції чи послуг. Тому іноді компанії укладають договори на обслуговування зі своїми клієнтами, щоб зберегти продукт протягом довшого періоду. Для клієнтів сервісні витрати доповнюють вартість придбання продукту.

Моделі визначення кількісно нормальних грошових потоків в управлінні вартістю життєвого циклу були запропоновані Д. Рінком та Дж. Свеном [8]. Хоча не всі вони були емпірично підтверджені, це дало можливість принципово обговорювати можливості впливу менеджменту на форму кривої грошового потоку, особливо коли йдеться про розподіл обмежених ресурсів компанії на різні за грошовими потоками проекти. Власне цим підходом ми скористаємося у подальшому.

Г. Херві визначив LCC як загальну вартість володіння системою упродовж її терміну служби. Ця вартість включає в себе всі витрати, пов’язані з підготовчим етапом (техніко-економічним обгрунтуванням, дослідженнями, розробками), виробництвом, ремонтом, заміною та утилізацією, а також утриманням, навчанням та операційними витратами в результаті придбання [9]. Згідно Г. Херві, основні процедури управління у концепції LCC наступні: визначення вартості елементів системи; визначення структури витрат по елементах; створення кошторисної бази; розробка методів визначення та аналізу вартості життєвого циклу.

Загальна структура і елементи вартості спорудження (наприклад, прямі і накладні витрати), вважаються недостатніми для LCC. Більш широке охоплення полягає у введенні структури: підготовка (обґрунтування), інвестиції, утримання та експлуатація. Щодо кошторисної вартості, то її визначення базується на трьох методах: обробки статистичних даних, кореляційно-регресивного аналізу, визначення вартості в залежності від низки незалежних параметрів. Всі ці методи об’єднує те, що збір даних починається на ранніх стадіях процесу проектування.

Сьогодні, більш ніж через 30 років після цієї публікації, треба мати на увазі, що ці методи розроблялися для розрахунків вручну, а тому використовувались не масово. Але вже тоді Г. Херві передбачав, що LCА слід розглядати як важливу частину планування, прогнозування та контролю.

Розглядаючи LCА з позицій аналізу, Д. Хеворт [10] визначав його як аналітичний процес, який враховує влив всіх витрат протягом життєвого циклу управлінського рішення щодо об’єкту. Він запропонував чотири основні принципи методу, які використовуватимуться нами у подальшому:

– показники вартості життєвого циклу повинні застосовуватися на всіх рівнях прийняття рішень у процесі проектування;

– вартість життєвого циклу повинна включати в себе всі функціональні витрати в межах об’єкта;

  • аналітичний процес повинен брати до уваги всі фактори впливу;
  • аналітичні процедури і результати мають бути сумісні з системами фінансового планування і контролю (реалізація цього принципу наштовхується в Україні на суттєві перешкоди).

    Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19