Про особливості ціноутворення в Україні (Ніколаєв В.П.)

Окремим елементом вартості виступають податки учасників процесу у всьому їх різноманітті, відрахування і збори, плата за дозволи, експертизу та інше. Відповідна інформація повинна бути доступною як для безпосереднього використання в режимі реального часу, так і для накопичення, прогнозування, аналізу та угруповання в нормативи для подальшого застосування.

Так, може бути, хоч зараз обидва Міністра (Віце-Прем’єра), про-никнути державної важ-ністю питання і об’єднають свої зусилля в наведенні порядку?

Ви запитаєте, як же так сталося, що ми «прорахувалися»? Або хто так постарався?

Насправді, щодо ситуації з ціноутворенням у будівництві, протягом усіх двадцяти років незалежності, а особливо останніх років сплеску-кризи в галузі, в колі фахівців з інвестицій та економістів-будівельників панує подив. В останні кілька років воно переросло в дискусію.

З боку захисту (а фактично-нападу на опонентів) виступає важка артилерія в особі А.В. Беркути, до останнього часу першого заступника міністра Мінрегіонбуду та незмінного заступника міністра всіх минулих будівельних міністерств, починаючи з 1993 року, який курирує ціноутворення. Його ідея усіченого кошторисного ресурсного нормування, втілена в кандидатської дисертації з широким назвою «Система реформування ціноутворення у будівництві України» як видно, виявилася дуже плідною для фокусів з цінами. Додайте до цього небачене адміністративне довгожительство чиновника – і отримаєте законні, але нічим не виправдані грошові потоки, що хлинули з наших з вами заштопаних кишень в тугі кишені лжеінвесторів, усіляких посередників і земельних ділків, монополістів-будівельників, банкірів, підрядних фірм-пустушок, розробників комп’ютерних кошторисних лічилок і т.д., і т.п.

Проте, з ініціативи автора статті в лютому 2010 року в Мінрегіонбуді під головуванням Міністра таки відбулася перша нарада з цього питання. Незважаючи на позицію А.В.Беркуту, мовляв, українська модель є найдосконалішою в СНД і проводити дискусію взагалі немає необхідності, всі запрошені інвестори, замовники, підрядники, проектанти, девелопери, керуючі проектами, оцінювачі землі і нерухомості, банкіри – вказали на серйозні проблеми, які проявляються в зв’язку з ціноутворенням як всередині, так і за межами будівельної галузі.

Майстерно вхопившись за «внестроітельние» проблеми, зокрема, проблему з відсутністю нормативів для планування капітальних вкладень, батько кошторисного ціноутворення перевів стрілки на Мінекономіки, яке відповідає за інвестиційну політику. Але на нараді в Мінекономіки в липні 2010 р було чітко задекларовано, що ціноутворення в будівництві, його нормативна база є фундаментом ефективного управління інвестиційними процесами, що рухають будівництво, і починати наводити порядок треба саме звідти.

Такий же підхід запропонований в Концепції ціноутворення в інвестиційно-будівельній діяльності країн СНД. Як не намагалися посланці нашого Мінрегіонбуду на засіданні в Астані у вересні 2010 р відхреститися від орієнтації ціноутворення на інвестиційні процеси – їм це не вдалося.

Подальше нараду в Мінекономіки у вересні 2010 р, науковий семінар в Київському Національному університеті будівництва і архітектури – підтвердили нагальну необхідність докорінного реформування ціноутворення в будівництві в інтересах забезпечення ефективності державних капітальних вкладень та інвестиційних процесів в цілому.

Висновки – висновками, а відомства – відомствами.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11