Про особливості ціноутворення в Україні (Ніколаєв В.П.)

Проблема державного регулювання ціноутворення в будівництві дійсно залишається в тому, що цінова і інвестиційна політика – прерогатива економічного міністерства. Але відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення», «формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування в будівництві, контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об’єктів , які споруджуються із залученням коштів Державного бюджету України … здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури », тобто колишнім Мінрегіонбудом, а нині – Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Так, може бути, хоч зараз обидва Міністра особисто зможуть перейнятися державної важливістю питання, об’єднавши свої зусилля в наведенні порядку?

Не чекаючи упорядкування кошторисного нормування, невідкладним завданням є відродження планування та експертизи державних капиталь-них вкладень, управління инвестици-оннимі процесами в цілому.
Діюча в Україні система кошторисного нормування, а також інформації з ціноутворення в будівництві має істотні недоліки. Вона оперує ресурсними, а не вартісними показниками; не охоплює всіх витрат, таких як вартість земельних ділянок, фінансових ресурсів, управлінських та інших послуг, податків і відрахувань, експлуатаційних витрат; не дає можливості структурувати вартість і прибуток в розрізі реальних учасників інвестиційно-будівельного процесу. Система непридатна для нових типів контрактів між учасниками при різній комбінації робіт і фінансово-управлінських послуг; вона не генерує укрупнені показники вартості (ціни) будівництва, інші нормативні показники протягом життєвого циклу, необхідні для прийняття рішень на стадії обґрунтування інвестицій.

Ці недоліки стали більш явними в умовах підйому інвестиційної активності після кризи, збільшення обсягів державних капвкладень, держзакупівель робіт і послуг будівельного характеру, наприклад, у зв’язку з Євро-2012, залучення значних міжнародних кредитів і інвестицій, посилення державного регулювання економіки, створення нових органів центральної виконавчої влади з інвестиційними функціями.

Необхідний відмова від державного нормування ресурсів і перехід до недержавного моніторингу та аналізу ринкової вартості матеріалів, продукції, робіт і послуг учасників інвестиційно-будівельного процесу.

Нова система повинна ґрунтуватися на доступній інформації про ринкові ціни на ресурси, внутрифирменном ресурсному нормуванні, нормативах вартості в розрізі всіх видів ресурсів і всіх учасників. Вона повинна бути прийнятною для державного і недержавного секторів; переорієнтуватися з кошторисних розрахунків (обрахунків проекту) на управління вартістю. Ціноутворення як процес управління вартістю, відкриваючи відповідну інформацію замовнику, має привести з його боку до підвищення попиту і ціни на ефективні проектні рішення, наприклад, енергоефективні будівлі. Для держави – на проекти з оптимальною вартістю життєвого циклу.

Для організації в Україні дієвої, за зразком європейських країн, системи інформації з кошторисного ціноутворення і самої системи ціноутворення в будівництві, необхідні значні людські, технічні, інформаційні та фінансові ресурси, а також – час, яких у нас немає. Тому доведеться просити допомоги ззовні.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11